 |
| Одна з фотографій Фредеріка Скота Арчера |
Фотокамери
того часу були великими та важкими. Для
того, щоб робити знімки поза студією, з
собою треба також нести цілу лабораторію,
компактну темну кімнату. Часто такі
набори всього необхідного поміщались
в невелику скриню, чи валізу. У порівняння
з сьогоднішніми можливостями це було
надзвичайно незручно та важко. Тим не
менше колодієвий, або мокрий процес,
став важливим етапом еволюції фотографії.
 |
| Фредерік Скот Арчер, винахідник колодієвого процесу |
Починаючи
з 1840-х до 1880-х декілька
технологій фотографії існували одночасно
та конкурували між собою. Дагеротипія
та калотипія мали значні недоліки, які
були усунуті новим методом з використанням
колодієвого розчину представленого
широкій публіці в 1851 році Арчером.
Дагеротипія використовувала металеву
пластину, і фотографія отримана таким
процесом була в одному екземплярі, не
існувало ніякого негатива. Калотипія,
це спосіб виготовлення негативу на
папері, і вона значно поступалася
дагеротипії у чіткості та деталізації
саме через структуру паперового носія.
Тому очевидним був наступний крок -
отримати негатив на гладкій поверхні.
І саме Арчер запропонував використанна
колодієвого розчину на скляній пластині.
Що таке колодій? Це розчин нітроцелюлози
в ефірі та спирті. Це в’язка речовина,
яку можна нанести однорідно на скло.
Залишається лише зробити її фоточутливою.
Процес фото сенсибілізації вже був
відомий і викорисовувався в калотипії
Талботом за допомогою нітрату срібла.
 |
| Теодор Рузвельт. Цифровий відбиток колодієвого негативу. |
Колодій
до того часу використовувався в медицині
як клей для затягування ран, його часто
застосовували в місцях бойових дій для
швидкої обробки поранень. Колодій
містить спирт, тому має дезінфікуючу
дію. Для фотографії він цінний саме
своєю в’язкістю, його можна нанести на
скло однорідною, тонкою та прозорою
плівкою. Сенсибілізований сріблом
колодієвий розчин зберігав фоточутливість
не довго, тому цей процес потрібно було
робити на місці зйомки швидко. Саме
через цю особливість різновиди колодієвого
процесу називають мокрою фотографією.
Сам
термін, колодієвий процес, використовується
лише для виготовлення негативу. Часто
одразу робили позитивний знімок,
покриваючи чорним лаком зворотню
сторону, такий процес називали амбротипія
(з грецької ἀμβροτός — “безсмертний”,
τύπος — “відбиток”).
Амбротипія, в свою чергу була витіснена
тінтипією (інша назва ферротипія),
виготовлення позитивного знімку на
тонкому папері покритому залізом.
Амбротипію та тінтипію вважають
прабатьками швидкої «полароїдної»
фотографії. Також існувала алюмітипія,
аналогічна позитивна фотографія на
алюмінієвій пластині. Все це різновиди
колодієвого процесу.
 |
| Одна з перших фотографій зроблених Арчером. |
Технологія
Виготовлення
негативу відбувається в чотири етапи:
нанесення колодією (мокрий процес),
сенсибілізація в срібній ванні, проявка,
фіксація. В той час, поки не існувало
однієї загальноприйнятої технології
кожен фотограф використовув свій метод,
відмінний від книжного, з своїми
секретними інгредієнтами та шаманськими
діями. Далі наводиться базовий алгоритм
дій:
 |
| З книги про виготовлення колодієвого негативу |
- Нанести колодій. Для маленьких пластин (менших за 5x7 дюймів) пластину можна тримати за нижній край пальцями. Колодій наноситься одним м’яким рухом, щоб отримати рівномірне покриття. Є дві техніки. Перша полягає в тому, щоб нанести колодій в центр пластини, та обертаючи пластину повільно розподілити розчин по поверхні. Інша техніка налити розчин зверху та дозволити йому стікати донизу, зайвий розчин стече з нижнього боку. Якщо нанесення не буде рівномірним, то є ймовірність, що на зображенні будуть смуги. Після нанесення розчину, та стікання зайвого розчину з поверхні, пластину поміщають в срібну ванну. Це розчин нітрату срібла в дистильованій воді. Це можна робити в простій фотованночці, але у повній темноті. Близько двох хвилин. Часто використовують вертикальну ванну, з отвором, куди не може потрапити світло, і яка цілком може бути переносною та використовуватись на вулиці.
- Помістити пластину в тримач. Після сенсибілізації у сріблі пластина дістається та рештки розчину нітрату срібла витираються серветкою зі зворотної сторони. Пластина вставляється в касету, чутливою стороною до об’єктива. Це все робиться в темноті.
- Експонування. Касета вставляється в камеру, знімається заслін, експонується, та знову вставляється заслін в касету. Експозиція, для нормального колодієвого розчину, при діафрагмі 16 близько 3-х секунд. Чутливість колодієвого розчину змінюється з часом. Також вона залежить від температури. Температура розчину повинна буди в межах від 5 до 30 С. Після нанесення розчину при нормальній темрературі у вас є від 2-х до 10 хвилин, щоб зробити знімок та почати проявку. Якщо якась частина розчину висохне, то вона буде непроявленою.
- Проявник. Сьогодні найчастіше використовують розчин сульфату заліза та оцетової кислоти у дистильованій воді. Пластину обережно поміщають в розчин, в темноті (можна використовувати червоне світло) та повільно похитують ванночку. На відміну від звичного фотопроцесу у випадку з колодієм намагаються використати якомога менше проявника (14 мл для пластини 5 X 7 дюймів), оскільки він використовується лише один раз для однієї пластини. Десь через 10 секунд зображення з’являється. Десь на 15-й секунді проявки, розчин стає помітно брудним, зображення добре видно, пластину заливають дистильованою водою. Потім промивають, та поміщають у чисту воду.
- Фіксація. Є два методи фіксації. Один в «Гіпо», чи тіосульфаті натрію, а другий в цианіді калію. Використання цианіду надзвичайно небезпечне, і саме розчин цианіду калію використовувався з самого початку винайдення колодієвого процесу. Вважається, що фіксація в цианіді дає кращу якість зображення. Сам процес фіксації простий, і не відрізняється від сучасного, окрім випадку, якщо ви захочете використати ціанід калію, тоді варто подбати про безпеку. Не варто забувати помити руки перед тим, як захочете зробити собі бутерброд.
- Сушка. Пластина висихає. Дехто покриває її лаком, тоді можна зберігати негатив довше. Якщо потрібно використовувати цю пластину як готове позитивне зображення, то задню частину роблять чорною.
Хімічні деталі
Колодій, це суміш етил ефіру, етилового спирту та нітроцилюлози з деяким вмістом йоду та брому. Практично будь-який розчин з такими компонентами буде працювати. Також часом додають домішки, щоб подовжити життя розчину, тобто, щоб його можна було зберігати в готовому вигляді на протязі місяців. Ефір вибухонебезпечна речовина, також він шкідливий для вдихання, тому з ним потрібно працювати дуже уважно.
Нітрат срібла, це розчинні у воді кристали. Небезпечний при потраплянні на шкіру, та особливо в очі. Якщо у вас немає значного досвіду роботи з небезпечними хімічними речовинами, то краще відмовитись від фіксації цианідом калію та використовувати стандартрий фіксуючий розчин «Гіпо».
 |
| Ветеран з дружиною. Амбротипія |
Сліди в історії
Колодієвий процес проіснував досить довго, оскільки давав дуже гарну чіткість зображення. Починаючи з 1850-х до початку 1900-х аж поки не був повністю витіснений емульсієвими фотопластинами та плівками. Дехто з сучасних фотографів досі користується цією технологією, оскільки вона дає відчуття старини, та історії на зображеннях. Серед таких фотографів Саллі Манн, Джил Енфілд, Курт Грюнг, Алекс Тіммерманс та ін.Тінтипія, різновид технології з колоїдним розчином, дозволяла отримати позитивне зображення за 10-15 хвилин, тому використовувалась в парках розваг та атракціонів аж до 1930-х років, коли була замінена полароїдною фотографією.
За довгі роки існування було зроблено багато модифікацій процесу, в тому числі сухий колодієвий процес, колодієва емульсія та ін.
 |
| Пересувна фотолабораторія |
З інтерв'ю Саллі Манн про колодієвий процес
(Саллі Манн, американський фотограф, що стала скандально відомою після публікації альбому з фотографіями з життя своєї сім'ї. Крім того, вона відома своєю любов'ю до старих технологій, великий фотокамер та колоїдної фотографії.Переклад інтерв'ю, що вперше було опубліковане на сайти Art21.org в 2001-му році)
 |
| Саллі Манн |
Журналіст: Чи могли би ви розповісти про етапи фотографічного процесу, особливо колодієвого?
Саллі Манн: Я навчилася цьому процесу у Марка та Франса Остерманів, які є майстрами. Вони показали, як робити правильно, але в мене так ніколи не виходить. Я впевнена, що вони заборонили б мені це робити, якби побачили це відео. Я була у них вдома, вони провели мене через всі етапи, і це дуже складно. Для початківця важко дістати ці хімікати. Колодій, ефір – все це знаходиться під контролем. Звичайно, спирт можна знайти, але не у Вірджінії. І камера, у вас повинні бути окремо виготовлені пластини для конкретної камери. Але, як тільки це спало мені на думку, в мене з’явилась якась дурна завзятість здобути всі ці речі та навчитись, як це робити. Це не просто, це дуже примхливий процес. Неохайність тут не пройде.
Наприклад, скло повинно бути абсолютно ідеальним – це не може бути просто скло з господарчого магазину, ні, це повинно бути рамкове скло. Це має бути ідеально чисте скло, вам потрібно ідеально його вимити. Ви не можете просто помити його за допомогою Віндекса (засіб для миття скла - прим. перекл.). Потрібно помити його спеціальним розчином для скла, всі компонети мають бути свіжими, розчини зроблені в дистильованій воді і тому подібне. В будь-якому разі, щоб покрити пластину... припустимо це скло. Вам потрібно нанести колодієве покриття, яке є сумішшю колодія та ефіру, дуже швидким рухом. Він повинен покрити повністю, і ви повинні зробити це так швидко, як тільки можете, інакше у вас будуть неоднорідності. Потім ви поміщаєте пластину в нітрит срібла – і за якоїсь причини, якої я добре не розумію – нітрат срібла прилипає до колодія з ефіром та створює покриття. І вже в цей момент воно стає світлочутливим. Це займає близько п’яти хвилин. Тоді ви вставляєте це в спеціальну задню стінку камери і несете і вставляєте в камеру. В цей момент у вас залишається дві-три хвилини отримати знімок до того, як він висохне. Він висихає швидко, так як ефір та колодій випаровуються. Проявник, це суміш спирту та сульфату заліза, і проявка просто така сама як і покриття. Ви просто наливаєте проявник на пласттину. А потім фіксуєте тіосульфатом натрію. Ви також можете фіксувати (як це не дивно ) ціанідом, але вже траплялися смертельні випадки, пов’язані з мокрим процесом, через те, що люди випивали ціанід, замість спирту.
Одного разу до мене потрапив дуже метафоричний вислів одного лікара, про те, що колодій використовувався в хірургії протягом Громадянської війни, для обробки поранень, він сказав: «Як вдало я приніс цей процес на Південь».
 |
| Фото Саллі Манн |
Журналіст: Що зародило у вас пристрасть до скляних негативів?
Саллі Манн: Мені здаєтся, те, що скляні пластини мають естетику дев’ятнядцятого століття, звичайно такому хочеться навчитися. Повертаючись на початок 70-х, коли ми повернулися з Європи, Ларрі та я прогулюючись потрапили на горище п’ятиповерхового будинку в корпусі Уошінгтон та Лі. І ми знайшли там колекцію скляних негативів, що були зняті поблизу Лексінгтона, одразу після громадянської війни, місцевим фотографом. Він виготовляв фотографії тут у хатині на фермі. Це був незабутній момент, коли коли я підняла пластину – і, чорт, це було зображення тих же скель, на які я дивилася все своє життя, і вони виглядали так само як і зараз, навіть маленький виноград звисав. Там зараз такий самий виноград. І ці старовинні туї, яким очевидно, вже перевалило за сто років, вони були там на скляній пластині.
Це стало рушійною точкою, побачити ці зображення та спробувати повторити ці самі кроки, та відтворити їх. Він прекрасно фотографував навколишній пейзаж, звичайно це естетика. Це моє. Я люблю ці зелені картинки Джона Бізлі, Густава ЛеГрея та Атгет. Дивно, що це зайняло так багато часу для мене, щоб дійти до цього процесу, оскільки мені завжди подобалась ця естетика, відчувати аромат минулого. Потрібно лише додати чогось сучасного. Очевидно, що я не хочу знімати точно такі зображення, як і у нього.
Журналіст: Скільки часу потрібно, щоб оволодіти технікою?
Саллі Манн: Я досі не оволоділа нею.
Журналіст: Скільки ви вже практикуєте?
Саллі Манн: Знаєте, я достатньо неохайна, бачете тут такий Хогартіанський безлад навколо, я достатньо неохайна щоб задовільнитись цим процесом. Я можу зконцентруватися, наче сверло, на короткий період часу, якраз достатньо щоб покрити пластину. Я можу покривати пластину, і це важлива частина, та частина, яку не можна зіпсувати. А решта не займає багато часу. Усе так само, як із звичайною фотографією, якщо подумати.
 |
| Фото Саллі Манн |
Журналіст: Ви могли б розказати про обладнання яке використовуєте і чому?
Саллі Манн: Ну, розумієте, ніщо з того що я використовую не є достатньо якісним. Звичайно, я можу піти і купити хороше, різкий об’єктив, що може зробити ідеальну картинку яка повністю у фокусі. Але замість того, я провожу багато часу в антикварних магазинах, вишукуючи об’єктиви з достатнім рівнем дряхлості. Клей повинен лущитись з елементів об’єктива, чудово, якщо він цілий і в робочому стані. Об’єктив зроблений з різних лінз, що мають бути склеєні в правильному порядку. Але мої кращі об’єктиви мають певні криво приклеєні лінзи, тому світло, що проходить крізь них розсіюється. Воно розподіляється і створює такі сяючі об’єкти на склі. Можна знайти хороші зламані об’єктиви на розпродажах, вони завжди є в смітниках старих фотостудій, в деяких закинутих містах Айови. Тобто, саме такі об’єктиви я шукаю.
Висновки
- Колодієвий процес, це саме та технологія отримання зображення яку можна самому випробувати, якщо у вас є навики роботи в хімічній лобораторії. Цей метод дозволяє отримати «тепле лампове» зображення, як на старих фотографіях. Саме через це його продовжують використовувати сучасні фотографи.
- На відміну віл Талбота, винахідник колодієвого процесу Арчер зробив свій винахід і відкритим загальному користуванню, фотографу не потрібно було ніяких ліцензій щоб використовувати метод, це дозволило колоїдному процесу, та його різновидам дуже швидко витіснити як дагеротипію так і калотипію.
© IM
Немає коментарів:
Дописати коментар