Про журнал

Наповнюваність та зміст журналу буде сильно залежати від примх автора та неконтрольованих нападів ліні.

Я не фотограф, я вважаю фотографами лише тих хто займається цим професійно, тобто заробляє собі на життя фотографією. В цьому журналі я хочу зібрати інформацію, щоб прояснити (в першу чергу для себе) чому та чи інша фотографія вважається шедевром, а іншу варто спустити в сміття. Тобто мене цікавлять питання композиції, історії відомих фотографів та напрямків фотографії, практичні поради для аматорів від майстрів, тощо.

Проявка фотоплівки вдома

На дворі 2015 рік, а деякі ентузіасти завзято продовжуть фотографувати на плівку, проявляти та друкувати фотографії вдома. Друк в домашній фотолабораторії на сьогоднішній день це щось екстремально екзотичне, як готування їжі на дров’яній плиті-печі, а от проявка ч/б плівки з подальшим скануванням живе поки існують ентузіасти, що люблять фотографію як процес. Для багатьох з таких людей запахи фотоплівки та розчинів, магія темної кімнати та красота старих 35 мм чи широкоформатних фотокамер з ювелірною та точною механікою як у хороших швейцарських годинниках все це пов’язане з фотографією і не хочеться втрачати відчуття чарівного дійства з приходом цифрової ери.

Що ж, спробуємо зробити огляд сучасних розчинів та технологій  для проявки чорнобілих плівок.

За більш ніж столітню історію фотографії було розроблено велику кількість рецептів для проявки плівки. Після 2000 вже немає такої потреби в нових рецептах, тому їх розробка майже припинилася, але на сьогодні існує багато надійних та відточених методів і готових розчинів, які можна придбати та використовувати вдома, щоб зробити свою фотографію особливою.

Срібна фотографія

«Я не довіряю словам, я довіряю зображенням»
Жіль Перес, французький фотожурналіст

Фото Анрі Картьє-Брессона. Вокзал Сен-Лазар. 1932

Якою була фотографія другої половини 19-го століття? Колодієві негативи на пластинках, альбумінові відбитки, великі та важкі коробки фотокамер на триногах. Незручності та недоліки притаманні початковим етапам розвитку технології. Головним недоліком мокрого колодієвого процесу було те, що пластинки не можна було сушити – шар колодію починав тріскатись та відшаровуватись від скла. Тому експерименти з іншими речовинами не припинялись. Були зроблені дослідження та винаходи, що значно випередили свій час. Колодієвий процес вдосконалювався, і паралельно велася робота над кольоровою фотографією. В 1861 році відомий англійський фізик Джеймс Максвел за допомогою фотометодів отримав перше кольорове зображення. Тим самим він показав трикомпонентну (червоний, зеленій та синій) природу сприйняття кольору людиною. В 1903 році брати Люм'єр створили процес «автохром», що дозволяв отримати кольоровий позитив при експозиції в 1-2 секунди.

Відбитки історії. Альбуміновий друк.

Якщо ви побачите десь в музеї чи в приватній колекції старовинну фотографію у візерунчастій рамці, скоріше за все це буде портрет, з дивовижною навіть для нашої цифрової ери деталізацією та мідним вінтажним відтінком, то скоріше за все це буде альбуміновий відбиток. Саме технологія альбумінового друку була мейнстримом на протязі другої половини 19-го століття

Дана стаття про технологію альбумінового друку, про її роль в історії фотографії, про те, як комерціалізація та реклама фотографії призвела до її надзвичайної популярності як серед професіоналів так і серед аматорів.

Скала ді Кіянті (Величезні сходи) в палаці дожів, Венеція. 1875. Альбуміновий друк.

Мокра фотографія. Колодієвий процес.

Уявімо собі, що чудовим літнім ранком, ви з друзями вийшли на прогулянку в гори, чи ліс. Природа прекрасна, і вам хочеться фотографувати краєвиди та ваших друзів. Сьогодні це не проблема, цифрові камери легко поміщаються в кишеню, а якщо ви забули камеру, то можна зробити знімок на телефон. Раніше цей процес був зовсім інакшим. Компанія Кодак випустила першу компактну камеру в кінці 1880-х, а що було до того? Всі користувалися скляними пластинами. Так звана мокра фотографія, тобто фотографія, де світлочутливий розчин готувався прямо перед зйомкою та наносилась на пластину, почалася з демонстрації англійським скульптором та винахідником Фредеріком Скотом Арчером, нового фотографічного колодієвого процесу.

Одна з фотографій Фредеріка Скота Арчера

Маніфест сюрреаліста. Частина V. [Переклад]

Анрі Картьє-Брессон

Картьє-Брессон любив гратися в різні ігри зі своїми фотографіями. Як анархіст, він хотів порушити кордони фотографії. Для того, щоб досягти результату, він використовував двовимірні ефекти. Подивимось як це працювало.

США. Нью-Джерсі. Модель в’язниці в Лісбурзі. Одиночна камера. 1975. © Анрі Картьє-Брессон/Магнум Фото

Маніфест сюрреаліста. Частина IV. [Переклад]

Анрі Картьє-Брессон

Пейзажі з наших снів неможливо побачити на яву. Вони знаходяться десь на межі уяви та фантазії. Як можна вивчати сни, якщо ми не можемо взяти камеру з собою.

Іспанія. Барселона. Барріо Чіно. 1933. Анрі Картьє-Брессон